Звільніть СВОЮ мету від соціального сміття

5

Виробляє шум у лісі впало дерево, коли його ніхто не чує? Над цим філософським питанням виникало безліч дискусій. Давайте подумаємо разом, що ж ховається в цьому питанні.

 

За Батьківщину! За Сталіна!

 

Відома аксіома психології: людина не вчинить подвиг, якщо про це ніхто не дізнається. Боєць не кинутись на амбразуру, якщо на нього не дивитися всі його товариші, і про це не напишуть у газетах (а краще, дадуть медаль).

 

Подивимося глибше. Людина, яка має намір покінчити життя самогубством, навмисно робить картину події акта максимально драматичною. Думка у свідомості цієї людини приблизно така: «Хай бачать, як я страждав». Ну, вистачить про негатив…

 

У вас є цілі? Для кого вони? Кому ці цілі потрібні?

 

На своїх тренінгах «Я ПЕРЕМОЖЕЦЬ!» мені часто доводиться пояснювати учасникам наскільки глибоко сидять в людях чужі цілі. Найбільш розхожі коментарі: «Так хотіла мама…», «Це заради дітей…», «Так прийнято в суспільстві…» і т. д. і т. п. Згодом чужі цілі призводять до некомфортному існування, коли людині не вистачає енергетики для руху вперед і, начебто все добре, але комфорту немає, замість цього наростає невдоволення, апатія, меланхолія та депресія.

 

Чому люди прагнуть до таких цілям?

 

Перший варіант:

Досягнувши «батьківського» цілі, маленький хлопчик чи дівчинка радісно біжить до мами і кричить: «Мама! Мама, подивися який я молодець!». Якщо ж мета не досягнута, дитина робить вигляд «страждальця» і в його очах ви побачите що він прагне, він мучиться і йому потрібно мамина допомога – підбадьорити, похвалити, підтримати. Дітки виросли, а звички залишилися. Дорослим дітям потрібно визнання своїх «подвигів».

 

Другий варіант:

Як часто ви чуєте: «Я чиню так заради дітей…», «Мені це не подобається, але що я можу зробити – так прийнято в колективі (соціумі, суспільстві)…»? Кожна така фраза підкріплюється виглядом приреченого страждальця» — ось мовляв, подивіться, як я страждаю. Дорослим необхідно визнання своїх «подвигів».

 

За себе коханого!

За себе кохану!

 

Проведіть інвентаризацію своїх цілей і завдань. Відповідайте собі на питання: «чи Прагнув я до цієї цілі, якби міг цього не робити? Кому потрібна ця мета?». Якщо ви отримаєте відповідь «ні» — задумайтеся, чи варто продовжувати реалізовувати її далі.

 

Так, деякі цілі ми зобов’язані виконувати. Ми зобов’язані виховати дітей, але необхідно правильно виховати. Якщо ви хочете, щоб Ваші діти жили в свободі від чужих цілей, подайте їм приклад у своєму обличчі. Просто давати повчання дитині мало – потрібно показувати своїм особистим прикладом. Направте свою увагу до СВОЇХ цілей та прагнете до них! І замість отруйного «Я тебе про це не просив (не просила)» ваші діти скажуть Вам спасибі за те, що ви навчили їх жити у свободі.

 

Яка мета вас надихає і мотивує дуже сильно? За що ви будете битися навіть при відсутності глядачів?

 

Вперед! За себе!


Якщо цей пост був корисний, оцініть його і поділіться з друзями

Твітнуть
lang: uk_ua
Подобається