Подорож по Індонезії. Джакарта і Бандунг.

4

У літаку познайомився з хлопцем з Уругваю, прикольний хлопчина. У свої 18 років він вже подорожує по всьому світу. За його словами, в останній раз він був удома 3 місяці тому і прожив все це час в Парижі. Ім’я у нього особливо цікаве, як для України — Бабу. Ми домовилися разом пошукати на Балі, коли я до нього доїду.

 

Джакарта.

 

Читаючи відгуки людей, які побували в цьому місті, я дізнався, що це місто брудний і не цікавий. Той хто писав ці відгуки про Джакарті, напевно, ніколи не бував в Делі ))). Місто, досить чистий і затишний, але в ньому точно нічого цікавого немає. Я спілкувався з місцевим хлопцем (25 років народження) та він навіть не зміг пригадати, що в цьому місті є цікавого.

 

За підсумком, у Джакарті я був всього 3 години. Поїв, купив квиток на поїзд і поїхав в Бандунг.

 

Бандунг.

 

Мета приїзду в Бандунг: відвідування вулкана TangkubanPerahu.

Містечко самий звичайний як багато інших. Таких я вже багато бачив в Індії, ось тільки чистіше і трохи менше шумляча машин. Люди тут люблять спілкуватися. Бачать тебе і починають з тобою говорити. Шкода, що англійська вони мало знають і розмова зазвичай закінчується через 2 фрази. Все виглядає приблизно так: «Хеллоу хав ар ю? — Хеллоу, ам файн. Анд ю? …… ». І приємно радує, що багато знають Україну і поки я оформляв документи на ресепшн готелю, мені в номері дбайливо виставили українське час на годиннику.

 

Поїздка на вулкан почалася о 7.00 з маленького і тісної автобусика. У таких ситуаціях особливо помітно, що ти знаходишся в густонаселеній країні – тісний тілесний контакт це норма. Як йдеться в нашій країні: «В тісноті та не в образі». Напевно цю фразу придумали індонезійці і впровадили до нас.

 

30 хвилин поїздки і ось ти в сотні метрів від першого вулкана в твоєму житті.

Ось цю картину я побачив, коли дійшов до краю кратера:

 

Вражаюче видовище, особливо якщо додати до нього вихлопи сірки і відповідний запах. На дні кратера сьогодні невелике озерце біло-блакитного-зеленого кольору. Все обгороджено і спускатися не можна (а шкода!). Зате з усіх боків обліплено лотками з сувенірами і всякою всячиною, яку тобі всі намагаються «впарити».

Серед різних дрібничок, я побачив досить дивний музичний інструмент. Як він працює поки не зрозумів, але для інтересу хочу його купити і привезти в Київ.

 

Варто відзначити, що ціни тут на все дуже демократичні. Наприклад, поїсти обійдеться тобі в 30000 рупи, це приблизно 27 грн, або трохи менше 4-х доларів. Кухня гостра, і це типово для даного регіону світу. Пам’ятаю, їв в Пуні (Індія) «Курку Масала» і запивав соусом з перцю чилі, і не тому що хотілося гостренького, а тому що соус чилі був менш гострий ніж сама курка. Поки їжа, яку я їв в Індонезії, мені подобається. У нас так теж вміють готувати, наприклад, в Мандарині, ось тільки тут вона якась натуральна.

 

Хіт сезону: фреш з манго! Всього 9 грн. на наші гроші, чи 1.1$.

 

Сьогодні потрапив на місцевий овочевий ринок. Дізнався багато нового ))) бачив фрукти, призначення яких я не знаю і їх назви забув одразу. Уявіть картину: я витріщаюсь на фрукти, які бачу в перший раз, а аборигени витріщаються на мене з таким же подивом. І всі учасники сцени думають одне і теж: «Що це за фрукт? І такі бувають? З чим його їдять?» ось тільки кожен у своєму контексті )))

 

Вечір я провів вже в новому місті Богор.

Тут знаходиться один з найкрасивіших ботанічних садів. За відомостями відвідувачів, в саду є більш 3000 видів орхідей. Я вже проходив мимо саду й бачила крізь паркан невелике стадо пасуться на лузі оленів. Думаю, завтра буде дуже красиво.

Поселився в готелі прямо навпроти входу в сад, і завтра це буде цвях програми.

 

Кожен день, багато нового і цікавого.

До завтра!

 


Якщо цей пост був корисний, оцініть його і поділіться з друзями

Твітнуть
lang: uk_ua
Подобається